108.Заощадження.Функції заощадження.Гранична та
середня схильність до заощадження.
1.Заощадження
— це частина доходу, що не споживається. Отже, заощадження З дорівнюють
національному доходу НД мінус споживання С:
З
= НД – С.
Заощадження
здійснюють домогосподарства, підприємства, організації та держава. У ринковій
економіці основними об’єктами заощадження є домогосподарства і підприємства.
2.Однією з
найголовніших у всій макроекономіці є функція споживання. Функція споживання
розкриває взаємозв’язок між величиною
видатків на споживання та обсягом використовуваного особистого доходу. Це
поняття, що запроваджено Кейнсом, ґрунтується на припущенні, що існує
стабільний емпіричний взаємозв’язок між споживанням та доходом.
Функцією
споживання можна подати у вигляді графіка № 1, на якому зображено сім
рівнів доходу, що подані у таблиці № Використовуваний доход (стовпець 1
з таблиці № 2) викладено по
горизонтальній, а споживання сімей (стовпець 3) – по вертикальній. Кожне
поєднання "доход – споживання” показане точкою, точки з’єднані гладкою кривою.
Зв’язок між споживанням і доходом, що показано на графіку
№ 1, називають функцією споживання.
Точка нульового
заощадження. Щоб зрозуміти графік, буде корисним застосовувати лінію, проведену
під кутом 45’
від початку координат, тобто бісектрису. Оскільки вертикальна та горизонтальна
осі мають однаковий масштаб, то лінія 45’ має цікаву властивість. В її кожній точці
відстань до вертикальної осі дорівнює відстані від горизонтальної. Можна
переконатися на цьому наочно.
Отже, лінія 45’ говорить нам, чи споживчі
видатки рівні, більші чи менші за використовуваний доход. Точка функції
споживання, що перетинає лінію 45’,
визначає той розмір використовуваного доходу, за якого сім’ї покривають свої
видатки за рахунок свого доходу – не позичають і не витрачають своїх попередніх
заощаджень.
Точка нульового
заощадження – точка В на графіку № 1. В цій точці споживчі
видатки точно дорівнюють використовуваному доходу, сім’я не заощаджує і не
позичає. Праворуч від точки В функція споживання лежить нижче від лінії 45’. Взаємозв’язок між доходом
та споживанням можна побачити, досліджуючи лінію від E’ до E на графіку
№ 1. Коли величина доходу становить 28000 доларів, розмір споживання
становить 27240 доларів. Ми бачимо, що споживання менше за доход, оскільки
функція споживання лежить нижче від лінії 45’ - в
точці E’.
Якщо сім’я не
витрачає весь свій доход, то залишок, очевидно, заощаджується. Лінія 45’ дає змогу з’ясувати,
скільки сім’я заощаджує. Чисті заощадження вимірюються відрізком, що йде вгору
від функції споживання до лінії 45’,
як показано стрілкою EE’’ .
Перебування
ліворуч від точки В на лінії 45’
означає, що сім’я витрачає більше за свій доход. Перевищення споживання над
доходом є "чисті від’ємні заощадження”, їх вимірюють вертикальним відрізком між
функцією споживання і лінією 45’.
Підсумуємо: в
будь-якій точці на лінії 45’
споживання точно дорівнює доходу і заощадження сім’ї дорівнює нулю. Коли
функція споживання лежить вище від лінії 45’ то сім’я не заощаджує, а витрачає свої
попередні заощадження або позичає. Коли функція споживання лежить нижче від
лінії 45’,
то сім’я робить чисті додатні заощадження. Величина чистих додатних або
від’ємних заощаджень завжди вимірюється вертикальним відрізком між функцією
споживання і лінією 45’.
Функція
заощадження показує зв’язок між розміром заощадження та доходу, як показано на графіку
№ 1. Знову відкладаємо на горизонтальній осі використовуваний доход, а по
вертикальній – чисті заощадження: додатні та від’ємні.
Графік № 2.
Ця функція
заощаджень прямо випливає з графіка № 2. Це просто відстань по вертикалі
між лінією 45’
та функцією споживання. Наприклад, в точці А на графіку № 2 бачимо, що
заощадження сімей від’ємні, оскільки функція споживання перебуває над лінією 45’. Графік № 2 показує
ці від’ємні заощадження прямо – функція заощадження лежить нижче від нульової
горизонтальної лінії в точці А. Так само додатні заощадження перебувають
праворуч від точки В, оскільки функція заощадження перебуває праворуч
від точки В, оскільки, функція заощадження вища від нульової
горизонтальної лінії [8, с.90].
3.Схильність до заощадження — це
відображення бажання людей не все споживати, а дещо й заощаджувати. Розрізняють
середню і граничну схильність до заощадження. «.
Середня схильність до заощадження використовується для того, щоб показати
співвідношення заощадження і доходу. Середня схильність до заощадження ССЗ — це
відношення частини доходу, що не споживається 3,.до всього національного доходу
Д:
ССЗ = Заощадження /Доход, або
ССЗ = ЗІД.
Гранична схильність. Сам термін «граничний» (або «маржинальний») відповідно до
теорії граничної корисності економісти використовують у значенні «додатковий».
Отже, якщо середня схильність оперує поняттями «споживання», «заощадження»,
«національний доход», то гранична схильність — поняттями «додаткове
споживання», «додаткове заощадження» і «додатковий національний доход». Тому
розгляду граничної схильності до споживання і граничної схильності до
заощадження має передувати з'ясування сутності додаткового доходу, його
головних складових, а потім уже — співвідношення додаткового споживання і
додаткового доходу, додаткового заощадження і додаткового доходу.
Додатковий доход АД — це та частина сукупного доходу Д, на яку він змінився за
певний період. Його можна визначити як різницю між обсягом сукупного доходу
(національного доходу) на кінець періоду Д, п і початок певного періоду Дпп:
ДЯ = ДК.П-ДП.
Додатковий доход, як і сукупний, набуває двох форм — додаткового споживання і
додаткового заощадження:
АД = АСП + A3.
Такий розподіл додаткового доходу здійснюється в певній пропорції, яка сприяє
збільшенню обсягу особистих та сімейних доходів, їхній диференціації, зміні
статусу людей тощо.
Додаткове споживання ДСП як складова додаткового доходу АД — це додаткова сума
грошей, яку населення витрачає на придбання матеріальних благ і послуг. Проте
це не означає, що люди, доходи яких збільшилися, їстимуть більше: як правило,
вони споживають кращі, якісніші продукти харчування, оскільки мають можливість
платити за товар більшу ціну. Є межа у витратах на харчування зі зростанням
доходів людей. Більш-менш постійними є витрати на житло. Витрати на одяг,
взуття, автомобілі, відпочинок, розваги зростають значно швидше, ніж доход. Це
говорить про те. що їхня частка в загальних витратах збільшується.
Додаткове заощадження A3 — це додаткова сума грошей, яку домашні господарства
не витрачають на придбання та споживання товарів і послуг, а заощаджують.
Гранична схильність до споживання характеризує тенденцію в зміні величини
споживання зі зростанням доходів населення, а гранична схильність до
заощадження — тенденцію в зміні величини заощадження. Гранична схильність до
споживання показує, яка частка додаткового доходу йде на збільшення споживання.
Гранична схильність до споживання — це додаткове споживання, яке породжується
додатковою гривнею доходу. Кількісно граничну схильність до споживання ГССП
визначають як відношення змін у споживанні АСП до змін у доході АД:
гссп = асп/ад.
Графічно це зображують нахилом кривої споживання: крутий нахил означає високу
ГССП, плавний — низьку. Математично ГССи — це числове значення кута нахилу
лінії споживання.
Гранична схильність до заощадження показує, яку частину додаткового доходу
населення використовує для додаткового заощадження при змінній величині доходу,
тобто, скільки з кожної додаткової грошової одиниці доходу йде на заощадження.
Граничну схильність до заощадження ГСЗ визначають як відношення змін у
заощадженні A3 до змін у доході АД:
ГСЗ = АЗ/АД.
Отже, гранична схильність до заощадження — це додаткове заощадження, яке
породжується додатковою гривнею доходу.
Взаємодія ГССП і ГСЗ. Гранична схильність до споживання і гранична схильність
до заощадження, як показує практика, не змінюються в короткотермінових періодах
і навіть часто залишаються незмінною величиною в довготермінових періодах. Тому
практично завжди виходять з того, що ГССП і ГСЗ є постійними величинами в
довготерміновому періоді.
Величина граничної схильності до споживання знаходиться між нулем і одиницею: 0
< ГСС„ < 1. Гранична схильність до споживання ГССи домашніх господарств,
як свідчать емпіричні дані, для більшості високоровинених країн становить
0,8—0,9. Сума граничної схильності до споживання ГССП і граничної схильності до
заощадження ГСЗ для будь-якої зміни в доході після сплати податків завжди
дорівнює 1. Це означає, що приріст доходу може використовуватись або для
споживання, або для заощадження. Та частка будь-якої зміни у величині доходу,
яка не споживається, по суті, йде на заощадження. Через це спожита частка ГССП
і заощаджена частка ГСЗ поглинають увесь приріст доходу.
Отже,
ГССП + ГСЗ= 1; ГСЗ = 1 - ГССП.
Як же співвідноситься споживання з доходом у реальній дійсності: споживання
повністю збігається з .доходом, є тільки частиною доходу чи, можливо, зовсім не
залежить від доходу?
По-перше, в реальній діяльності суспільства споживання не збігається з доходом.
Адже ГССП, як ми вже говорили, є величиною меншою за одиницю: ГССП < 1. Це
означає, що споживання становить тільки частину доходу. Отже, функцію
споживання можна подати у вигляді такої формули:
СП = ГССП(Д).
По-друге, існує споживання і при нульовому рівні доходу. Виникає запитання: за
рахунок чого в цьому разі здійснюється споживання? Воно може здійснюватись за
рахунок продажу накопиченого майна, а також за рахунок позичок. При цьому
важливо зазначити, що споживання, яке не залежить від рівня доходу, називається
автономним.
Більш забезпечені люди і сім'ї заощаджують більше, ніж менш забезпечені, і не
лише відносно, а й абсолютно. Найбідніші сім'ї зовсім не мають заощаджень, або,
як кажуть, мають нульове чи ще гірше — негативне (від'ємне) заощадження.
Нульове заощадження означає, що домашнє господарство споживає все, що заробляє.
Про негативне, або від'ємне, заощадження говорять тоді, коли домогосподарство
(чи окрема людина) споживає більше, ніж заробляє. У цьому разі споживання
можливе за рахунок або позичених грошей, або заощаджених раніше, або підтримки
держави.
Заощаджувати спонукає людей необхідність: створення грошового резерву;
забезпечення майбутнього; збільшення витрат у подальшому; забезпечення
фінансової незалежності; передавання у спадок дітям тощо. Заощадженню сприяють
такі чинники: стан економіки, доходи населення, стабільність грошової системи,
наявність пенсійних гарантій тощо. Внаслідок такого збільшення заощаджень
зменшується споживання і навпаки.
Головним чинником, від якого залежить величина споживання і заощадження, є
доход. Як правило, зі зростанням доходу населення зростає як споживання, так і
заощадження.
При цьому за умов стабільного економічного зростання гранична схильність до
споживання має тенденцію до зниження, а гранична схильність до заощадження — до
зростання. За умов інфляції гранична схильність до споживання має тенденцію до
зростання, а гранична схильність до заощадження — до зниження.
При нестабільному стані економіки і відсутності захищеності вкладів від
інфляції населення починає збільшувати споживання, особливо товарів тривалого
використання. Це зумовлює швидке зростання попиту. В таких умовах своєрідним
видом заощадження є придбання населенням таких товарів, як ювелірні вироби,
нерухомість (дачі, квартири), автомобілі тощо.
|
